7 правил спілкування із військовими, які повернулись з фронту

  Повернення додому із зони бойових дій – це складний та важкий процес для всіх членів сім'ї. Людина, яка повернулася з війни, може відчувати цілий спектр емоцій, від радості та полегшення до горя, гніву та посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Важливо розуміти, що повернення додому - це не миттєвий процес, і може знадобитися час адаптуватися до нової реальності. Як правило, це займає до двух місяців.

  Тому важливо  знати, як правильно себе поводити та спілкуватись із військовими, щоб  допомогти їм швидше адаптуватись до мирного життя. 

 1. Будьте поруч

Будьте терплячими та розуміючими. Пам'ятайте, що повернення додому - це важкий процес, і людині може знадобитися час, щоб обробити свої емоції та перебудуватися на мирне життя. Не поспішайте його і не тисніть на нього, щоб він говорив про свої переживання та спогади про війну, якщо він не готовий. Він сам розкаже коли прийде час, якщо звісно захоче.

По можливості не залишайте людину наодинці з переживаннями та сумом. Дайте зрозуміти, що ви поряд. Слухайте та надавайте емоційну підтримку. Головне - не прибрати страждання, а зробити так, щоб людина не проживала свій біль сама.

Якщо ви дійсно хочете підтримати близьку вам людину, перш за все поцікавтеся, який саме вид підтримки буде їй комфортним. Частіше достатньо просто вислухати. Часто військові не хочуть розповідати про свої переживання близьким. Полегшити їхній стан, дати їм виговоритися допоможе  Гаряча лінія кризової підтримики від Українського ветеранського фонду Мінветеранів – 0800 33 20 29 цілодобово.

 2. Співчувати, не жаліти

Коли людина говорить про свої переживання, слухайте її уважно та безоцінно. Не намагайтеся його засуджувати чи давати поради, просто дайте можливість виговоритися.

Коли військовий ділиться з вами важкими спогадами у жодному разі не можна казати фрази на кшталт "Я тебе розумію", "Бідний, скільки ж всього випало на твою долю". "По-перше, ми ніколи не розуміємо досвіду іншої людини, якщо не були в подібній ситуації. По-друге, жалість - це доволі неприємна реакція", яка принижує людину.

  Найкраще - це співчуття та підтримка. Наприклад: «я відчуваю, як тобі важко і хочу допомогти тобі впоратися із цим. Як мені краще тебе підтримати. Я люблю тебе і хочу полегшити твій біль»

 3. Проводьте час разом

Людині важливо розуміти, що вона потрібна, що їі люблять, незважаючи на те, в якому психологичному стані вона знаходиться. Проводячи час разом, акцентуйте на хорошому, займайтеся тим, що може подарувати позитив або приємні емоції вам обом. Визначте, що впливає на нього як заспокійливе та що покращує настрій. Піши прогулянки на природі, заняття спортом, перегляд позитивних фільмів, улюблені хобі, якісь домашні справи, гра з дитиною.  

 4. Передбачуваність

Захисники на фронті постійно перебувають у напрузі, у стані, коли не можеш бути впевнений, що доживеш до вечора, не те що до наступного дня. Кожна хвилина несе небезпеку життю.

  Саме тому, коли військовий вертається з війни, рідним варто створити навколо захисника надійне передбачуване середовище. Психологи радять уникати спонтанних вечірок, сюрпризів та щільних планів на період візиту військового у відпустку.

  Звичні ритуали можуть допомогти людині відчути себе у безпеці та комфорті. Однак будьте готові змінити або адаптувати деякі ритуали, щоб вони відповідали потребам людини. Наприклад, ви можете змінити час прийому їжі, розподілити обов'язки по дому або вибрати нові заняття для спільного проведення часу.

  Особливо це стосується режиму сну. У більшості військових після повернення є порушення сну. Тому в період адаптації краще спати на окремих ліжках та не будити, коли йому сняться кошмари, бо він може завдати вам шкоди, тому що себе в цей момент не контролює. Також бажано включати нічник у кімнаті, щоб коли проснеться від тривожного сну він міг побачити, що в безпеці.  Деякі війскові не можуть заснути в тиші, тому можливо на ніч включати заспокійливу музику.

 5. Не знецінюйте його переживань

   У жодному разі не кажіть людині: "забудь, перестань думати про це, "не хвилюйся", "не переживай", "все буде добре, перестань нервувати" тощо. Пам'ятайте, кожен по-своєму реагує на події, тому немає правильної чи неправильної реакції і забути травматични події неможливо. Можливо тільки зменишити їх вплив на людину.

    Говоріть одне з одним відкрито та чесно про свої потреби та переживання. Не бійтеся висловлювати свої емоції та тривоги, але робіть це у конструктивній манері, визнаючи, що це впливає і на вас. Заохочуйте відкрите спілкування, щоб кожен відчував себе в безпеці, поділяючись своїми думками та почуттями.

 6. Розумійте чужі емоції

   Військові, які приїхали додому, ніби розділені між двома протилежними світами, і такий стан викликає у них різні емоції.

   Злість, роздратування та апатія - нормальна реакція, старайтесь нагадувати собі, що вони не пов'язані з вами, а виникли через втому та хроничний стрес(ПТСР). Військові можуть поводитися так, ніби зовсім не раді бути вдома та бачитись із рідними. Це лише ознака того, що людина ще не встигла адаптуватись до інших умов і для цього потрібен час.

  7. Спонукайте звернутися за психологічною підтримкою та реабілітацією до спеціалістів.

  Якщо спілкування стає важким або емоційний вантаж стає надто важким, не соромтеся звертатися за професійною допомогою. Терапевт, що спеціалізується на лікуванні посттравматичного стресового розладу та інших психічних розладів, може надати безцінну підтримку як людині, яка повернулася з війни, і його сім'ї.  

  Також бажане призначення та регулярний прийом препаратів – протитревожніх, снодійних, антидепресантів, знеболюючих.

  У жодному разі не давайте йому використовувати алкоголь як ліки від страхів та болю, від безсоння та нічних кошмарів.

   Бачите що у нього вже сформувалася алкогольна залежність, негайно звертайтеся по наркологічну допомогу. Тому що наслідки можуть бути трагічними для нього та оточуючих. На жаль, випадків загибелі військових у стані алкогольного сп'яніння багато і з кожним днем ця кількість збільшується.

  Якщо людина не визнає проблему, шукайте авторитетів, які можуть вплинути на нього, якіх він послухає та почне робити конкретні кроки щодо лікування та психологичної допомоги. Це можуть бути батьки, його командири, товариші по службі, друзі.

  ЛІКУВАННЯ АЛКОГОЛІЗМУ. ПРЕПАРАТИ ВІД АЛКОГОЛІЗМУ.

  Тож, будьте терплячі, уважні та люблячі. Не бійтеся розмовляти й відкрито питати у людини, яке спілкування буде для неї максимально комфортним та як її можна найкраще підтримати.

   Гаряча лінія кризової підтримики від Українського ветеранського фонду Мінветеранів – 0800 33 20 29 цілодобово.

  Фахівці «гарячої лінії» - кваліфіковані психологи, які пройшли спеціальне навчання з кризової допомоги та підтримки, мають великий практичний досвід.

Читайте також   Як допомогти собі та іншим впоратися з панікою, страхами та тривогою.